Музика в кіно та проблематика синтезу мистецтв

Анотація

У статті порушені питання проблематики синтезу мистецтв, зокрема в її теоретичному й практичному аспектах, що була реалізована в кінематографі від початкових етапів його розвитку й до сьогодення. При цьому висвітлюються ті етапи теорії й практики, що стали помітними віхами у становленні кіно як синтетичного виду мистецтва. Упродовж всього періоду існування останнього точилися дискусії з приводу його природи, зокрема особливостей його часово-просторової та семантичної організації, специфіки й особливостей співвідношення тих чи інших структурних компонентів при створенні драматургії фільму, основ взаємодії та міри співвідношення його базових виражальних засобів — музики, слова й візуального ряду. У зв’язку з розвитком сучасних технологій композиторської творчості, а також еволюцією засобів звукозапису музичного супроводу фільму та практикою подальшого розповсюдження кіномузики в якості самостійного художнього твору, проблематика синтезу в кінотворі набула гостроти на новому, не достатньо дослідженому рівні, що зумовило появу даної роботи. Як результат дослідження окреслено важливі віхи в історії еволюції кінематографа з точки зору синтезу його основних структурних складових, зокрема екранного зображення й музики. На основі аналізу специфіки синтетичної взаємодії останніх при побудові драматургії кінотворів виявлено та охарактеризовано їх реалізацію у тих чи інших моделях співвідношення музики і візуального ряду в кіно. Доведено, що природа кінематографу зумовлює його специфіку як синтетичного виду мистецтва, проте характеристики й основи взаємодії його основних виражальних засобів є дискурсивними. Співвідношення традиційних, давніх мистецьких мов, що мають самостійну, розвинуту семантику і принципи структурної організації, вимагають від творців фільмів вирішення проблеми їх синтезу в побудові художньої концепції, загальної драматургії кінотворів.