Українські проєкти на бієнале «Manifesta 14» та «Ars Electronica»: проблема суб’єктності в культурно-політичному контексті війни

Анотація

У статті порушені питання суб’єктності українського мистецтва і культури, зокрема в її теоретичному й практичному аспектах, що була напрацьована мистецькими проєктами українських авторів, реалізованими за кордоном під час війни в рамках представницьких артфорумів та виставок Manifesta 14, Ars Electronica, EDAF. Метою статті є формування задля сучасного культуротворення професійної обізнаності щодо практик сучасного українського мистецтва у зв’язку з проблемою cуб’єктності України на міжнародній арені крізь призму критичного мислення та чуттєвості в культурно-політичному контексті війни, а також аби полегшити подальші дослідницькі студії та реалізацію мистецьких проєктів українських авторів в рамках представницьких артфорумів та виставок для їх повноцінного залучення до національного мистецтвознавчого дискурсу. Розглянуто процес боротьби за суб’єктність України як всередині країни, так і на міжнародній арені.

Методологія роботи полягала в теоретичних пошуках та польових дослідженнях за темою суб’єктності українського мистецтва та розробці авторських експериментів. Як основний метод використано комплексний та системний підхід до висвітлення питань суб’єктності в культурі та мистецтві, візуальні й фотометричні методи, а також аналіз концепцій та мистецьких реалізацій щодо співвідношення змісту й форми, контекстів і дискурсів.

Актуалізовано залучення поняття чуттєвості, що включає відчуття емпатії та солідарності. Розглянуто особливості демонстрації українських проєктів в рамках топ-форумів сучасного мистецтва, серед яких бієнале «Manifesta 14» з темою «It matters what worlds world worlds: how to tell stories otherwise» («Як інакше розповідати історії»), яка присвячена колективній розповіді, фестиваль мистецтва, технологій і суспільства Ars Electronica з темою «Ласкаво просимо на планету B: інше життя можливе. Але яким чином?» та EDAF, що слугують полігоном для становлення суб’єктності українського сучасного мистецтва.

Проаналізовано продемонстровані у рамках артфорумів проєкти українських авторів: Станіслави Пінчук, Алевтини Кахідзе, Оксани Чепелик, Дар’ї Пугачової, Даниїла Ревковського, Андрія Рачинського, артгрупи Sviter та Івана Світличного, творчого об’єднання Fantastic Little Splash, Олександра Бурлаки та мистецької ініціативи ДЕ НЕ ДЕ. Проаналізовано роль куратора та митця як агента суб’єктності українського сучасного мистецтва в культурно-політичному контексті війни.

З огляду на те, що основа взаємодії сучасного мистецтва й аудиторії є дискурсивною, виявлено ознаки розмитої суб’єктності України та окреслено перспективи утвердження України як самостійного суб’єкта культури в системі глобальних сил.