Збірник наукових праць СУЧАСНЕ МИСТЕЦТВО

Contemporary art — акселерація поміж пам’яттю та історією

2024-12-25T12:35:46+02:00

Сьогодні, — коли вчені фіксують акселерацію часу історії із експоненціальним розширенням свідомості сучасника під впливом технологічного прогресу й інформаційного перевантаження, де частина функцій мислення віддається штучному інтелекту, — кризовий стан контемпорарного мистецтва фокусує на собі увагу дедалі більшої частини незалежних дослідників, які, в пошуках шляхів подолання ситуації гістерезису, пропонують перезавантажити історизовану суспільну пам’ять через відновлення цілісної культурної пам’яті. Це також означає переосмислення досвіду історичного авангарду, різні інтерпретації якого призвели до формування і поширення світом американських версій «опозиційного постмодернізму» та «реакційного постмодернізму», теоретичне обґрунтування яких протягом 1980–1990-х років розробили критики часопису «October». Ця інтерпретація обумовила не лише фахову когніцію митців нової генерації США, але від зламу міленіумів була адаптована з усіма суперечливими аспектами дискурсу і в Україні на правах mainstream contemporary art. Стаття пропонує реконструювати та критично оцінити складні і заплутані траєкторії поширення постмодерністської епістеми, визначаючи прогресистські патерни позитивістського мислення застарілими, такими що відходять у минуле, задля чіткішого розуміння нагальності ресайклінгу кордоцентричного артмислення як оптимального вектору виходу культуротворчих практик з небезпечно пролонгованої кризи.

Сага про гору. Зречення від становлення

2023-12-26T16:57:23+02:00

Філогенез, який відбувся лише у класичному генезисі філософії через естафету окремих персоналій і лише у випадку безпосереднього співпадіння зі створенням історії після класики. Піднесення на вершину теоретичної думки та спроба сходження її всезагальності у спосіб життєдіяльності. Невидимий стрижень історії діалектичної логіки та діалектики логіки історії. Недоступне емпіричному спостереженню основа, яка з часів Геракліта залишається «темною». Навіть тепер, коли базові конфлікти сучасної історії являють її на поверхні подій. Але поверховість квазітеоретичного та буденного мислення не спроможна її розкодувати. Чи встигне людство випередити «останній вогонь» (Ж. Бодріяр)?

Творчість Світлани Юсим (1941–2022) в колі одеського мистецтва

2024-12-25T12:02:49+02:00

Стаття присвячена творчості художниці Світлани Юсим, що склалася в середовищі неофіційного мистецтва Одеси від кінця 1960-х до кінця 1980-х років та набула розвитку в 1990–2000-ті, презентуючи індивідуальну версію абстрактного живопису, де своєрідно синтезувалися різні його напрямки другої половини ХХ століття. Попри тісний зв’язок з колом митців, що увійшли в історію українського мистецтва як «одеські нонконформісти», твори С. Юсим позначені виразною самостійністю емоційного, пластичного та естетичного бачення. Доробок художниці (картини, графіка, колаж, стінопис) демонструє шляхи творчого усвідомлення особистості та окреслення авторсько образного світу. Досі мало відомі широкій публіці її роботи складають важливу сторінку вітчизняного мистецтва, додають нові риси до картини епохи.

Альбом «30 років присутності» як віддзеркалення сучасного художнього процесу в Україні

2024-12-25T12:42:02+02:00

Стаття розповідає про фундаментальне видання — альбом-монографію «30 років присутності: Сучасні українські художники» (Київ: ArtHuss, 2022), присвячене тридцятиріччю незалежності України, — де представлено потужний і широкий шар сучасного українського мистецтва в різноманітті його видових, жанрових і художньо-образних спрямувань. Багато ілюстроване видання, що складається з трьох томів, надає значний візуальний матеріал для аналізу сучасного мистецького процесу в Україні, знайомить із найбільш виразними художніми творами останніх десятиліть, зокрема періоду російсько-української війни, що триває з 2014 року. Зазначено, що видання, в якому репрезентовано творчість близько сотні художників, входить до програмної серії видань «Українське мистецтво ХХ–ХХІ», започаткованої 2018 року Abramovych Foundation разом із фундацією Brovdi Art (ця серія, в свою чергу, є частиною великого видавничого проєкту «Українська мистецька книга», який реалізується від 2016 року Abramovych Foundation та фондом ArtHuss; автор ідеї — І. Абрамович). Альбом-монографія демонструє, як крок за кроком у поступі поколінь сучасне українське мистецтво перетворилося на одне з найпотужніших явищ вітчизняної культури, віддзеркалюючи її перспективи, проблеми, суперечності та новації.

Художня терапія нового масштабу: від ескізу до виставки

2024-12-26T10:26:39+02:00

Сьогодні будь-яке дослідження, наукова стаття чи виступ на конференції практично обов’язково торкається теми російсько-української війни, у стані якої вже два з половиною роки перебуває суспільство. Не стала виключенням і художня творчість: змінилися головні теми, з’явилися нові імена і навіть нові напрямки у мистецтві. Першими відгукнулися на потреби військового часу молоді митці — студенти, які масово почали робити плакати на кричущі теми дня і оприлюднювати ці твори у соціальних мережах. Однією з перших мистецьких платформ стала «ВОЛЬНАНОВА». Вона була зареєстрована 28 березня 2022 року і відразу активно включилась у просвітницьке життя. Вже з літа 2022 року запрацювали виставкові проєкти. Зображальне українське мистецтво почало масово використовувати одну зі своїх головних функцій — комунікативну, і для багатьох людей, які були травмовані війною, це стало психологічним порятунком.

Рефлексія теми українського супротиву в мистецтві сучасного муралу

2024-12-26T10:58:52+02:00

Статтю присвячено аналізу творів мураларту в світовому й українському вуличному мистецтві, створених після повномасштабного вторгнення росії на територію України. Виявлено ключові тематичні та візуальні аспекти, притаманні муралам, що були створені на території України, а також за кордоном. Аналізується творчий внесок деяких українських та іноземних стрітарт-художників, зокрема тих, що ілюструють події війни в Україні, концептуальний та візуальний посил творів. Виявлено чинники, завдяки яким мурали, присвячені темі українського спротиву, набули потужного значення і стали допоміжною ланкою у поширенні інформації щодо російської агресії.

Інтонаційно-символічні коди війни в камерно-вокальних творах сучасних українських композиторок

2024-12-25T12:25:34+02:00

У статті розкриваються трансформаційні процеси художніх принципів символізму у музичних творах сучасних українських композиторок, створених під впливом воєнних подій на вірші українських поетес. Їхні камерно-вокальні твори стали продовженням ініціативи композиторки К. Цепколенко, що з початком війни обрала власну авторську так звану воєнну стратегію, аби боротися з ворогом «своєю зброєю», тобто художніми творами. Розглянуті у пропонованій статі твори є різноманітними за формою, змістом і способом подачі матеріалу. Їхня незвична структура скеровує дослідника-музикознавця і музиканта-виконавця на шлях пошуку смислів, закладених у поетичній символіці, на шлях відтворення емоційно-почуттєвої програми, закладеної композиторками. Музика сприяє появі естетичних переживань, які визивають почуття катарсису через душевне потрясіння, зумовлене символами війни, що закодовані у творах. Практика показує, що сучасний слухач готовий до сприйняття підкресленої символізації поетичних текстів і готовий до таких зрушень у свідомості при сприйнятті камерно-вокальної музики.

Твори композиторок є їхнім відгуком на сучасну жорстоку реальність і результатом пошуку звукової мови, адекватної тим змінам, які відбуваються в соціумі під впливом війни. У руслі цього змінюються не тільки емоційні компоненти замислу, а й переосмислюються формотворчі складові, як-от тяжіння до індивідуального проєкту, нетрадиційне використання інструментів, використання незвичайні звукової палітри тощо.

Вибудовуючи свої твори в драматичному ключі, композиторки використовують символи як елементи формотворчих структур, з яких виростають багатошарові пласти художнього замислу. Синтез вокалу і камерних інструментів обумовлює розмаїття художніх рішень і дає поштовх до широкого експерименту, стрижнем якої став символ в усій його багатозначності.

Інтерактивність та перформативність віртуальної комунікації в театральних та кінопросторах культури

2024-12-26T12:50:51+02:00

Стаття присвячена дослідженню взаємозв’язку інтерактивності та перформативності у віртуальній комунікації у творах театрального та кіномистецтва як механізму формування дигітального простору нової культурної реальності. З’ясовано, що сучасні сценічні та кінематографічні практики, орієнтовані на інтерактивність та перформативність віртуальної комунікації, характеризується значним ступенем технологічної залежності від цифрових інструментів, що стимулює інтермедіальні адаптації контенту з урахуванням дигітальних форматів їх репрезентації. Висвітлено тенденції медіатизації театральних просторів шляхом застосування екранних технологій цифрового моделювання динамічних візуальних образів і середовищ, а також ознаки театралізації та гейміфікації кінопросторів культури. Визначено, що інтерактивність може виступати засобом реалізації перформативності і, навпаки, перформативність може містити інтерактивний компонент. На матеріалах аналізу театральної вистави «Bubble Jam» та інтерактивного фільму «Late Shift» доведено, що в системі віртуальної комунікації явища інтерактивності та перформативності сприяють «стиранню» меж фізичного і дигітального простору, що пов’язані з розширенням інтермедіальних проєкцій у суміщенні художніх і технічних мовнознакових систем та типів комунікації, змінюють вектори інформаційного обміну з односторонньої на багатосторонню комунікацію зі зворотнім зв’язком, підвищують мобільність та персоналізованість комунікації, характеризуються партисипативністю та інклюзивністю, а також наявністю можливості конструювання віртуальної ідентичності у процесах креативного самовираження та соціалізації.

Музика, слово, образ: мистецькі пошуки на пограниччі (Павло Тичина та Мікалоюс Чюрльоніс)

2024-12-26T10:40:37+02:00

Стаття має на меті розглянути траєкторії мистецьких пошуків П. Г. Тичини та М. К. Чюрльоніса на пограниччі музики, слова й образу, дослідити, як ці двоє митців поєднували у своїй творчості різні жанри та медії і як їхній творчий досвід відображав нові горизонти у мистецтві початку ХХ століття. На прикладі їхніх візій авторка аналізує і зіставляє «фігури співзвуччя» — фундаментальні одиниці, що розкривають глибоку гармонію різних художніх медій мистецтва модернізму в його тяжінні до синестетичного імпульсу. Дослідження дає підстави твердити, що біографії та творчість Чюрльоніса і Тичини можуть слугувати парадигматичним прикладом реалізації цього імпульсу, адже, закорінені у національних культурах, остаточно сформованих в епоху романтизму, вони скеровували свої погляди у майбутнє, відповідаючи на пронизливий заклик ХХ століття. У час, коли раціональний погляд на світ, заснований на міцному ґрунті позитивізму, зазнав краху, митці переосмислили первісну діонісійну цілісність потоку буття в музичних категоріях і через аполлонівське опосередкування образу/фігури (в поезії та малярстві) пов’язали його з вічним процесом індивідуації — відокремленням людського голосу від музичної симфонії всесвіту.

Тарас Шевченко у текстах «Образотворчого мистецтва» та радянській політиці пам’яті 1930-х

2024-12-26T10:04:30+02:00

Стаття присвячена аналізу інтерпретації творчості Тараса Шевченка у текстах журналу «Образотворче мистецтво» в контексті радянської політики пам’яті 1930-х років. У цей період радянська влада активно використовувала постать Шевченка для створення нових ідеологічно прийнятних наративів, що мали відповідати принципам соціалістичного реалізму. Через публікації у мистецтвознавчих виданнях, таких як «Образотворче мистецтво», образ Шевченка зазнав значної ідеологічної трансформації. Поет і художник був репрезентований передусім як революціонер та захисник інтересів робітничого класу, що відповідало радянському тлумаченню його творчості.

У статті аналізується процес використання владою публіцистики для конструювання політики пам’яті з акцентуванням відповідності Шевченка радянським ідеалам та одночасно з пригніченням або перетворенням національної складової його спадщини. На основі аналізу мистецьких публікацій 1930-х років автор показує, як радянська влада створювала контрольований канон національних героїв, формуючи офіційну історичну пам’ять, що узгоджувалася з ідеологічними завданнями тоталітарного режиму. Стаття є внеском у розуміння механізмів радянської політики пам’яті та ролі публіцистики у формуванні культурного простору України в добу сталінізму.

Конотації долінійної та лінійної систем нотації в музиці як фактор культурогенезу виконавського мистецтва

2024-12-26T10:34:03+02:00

Системогенез та культурогенез виконавського мистецтва в музиці здійснюється шляхом петлі рекурсії, за Е. Мореном, як звернення до метафізичних засад системи. На семіологічному рівні це відбувається як конотація долінійної та лінійної систем нотації. Актуалізація долінійних систем нотації, як і специфічного гуртового типу навчання вокалу, є невід’ємною складовою сучасної музичної педагогіки. Мова йде про системні ознаки, які дають можливість охарактеризувати екологічний потенціал хорового та інструментального виконавства як єдність взаємодоповнювальних систем. Ці системи з самого початку були взаємодоповнювальними в історії музики, але й досі існує багато різних думок, ідей відносно того, в чому сутність, власне, виконавства в такому музичному просторі, як хор або симфонічний оркестр. Втім, проблема полягає в іншому — показати екологічний принцип самозбереження цих систем. Звернення до систем нотації є суттєвою частиною екосистемного аналізу. Важливо, що нотне письмо стає ключем для інтерпретації метафізичних витоків музичної культури в цілому.

Міжнародний фестиваль давньої музики у Львові в часи російсько-української війни

2024-12-26T12:11:09+02:00

Воєнні конфлікти, загрози безпеці та нестабільність у будь-якій країні часто призводять до скасування або обмеження проведення культурних заходів. Діяльність Міжнародного фестивалю давньої музики у Львові в умовах російської агресії дає можливість розглянути форми проведення фестивалів під час війни. Від початку від початку повномасштабного вторгнення у 2022 році Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика стала першою, хто відновив свою концертну діяльність. Так, вже 20 березня відбувся перший онлайн-концерт проєкту «Україна-2022. Музи не мовчать», що був розгорнутий для підтримки музикантів, які залишились в Україні під час війни. Формат онлайн-концертів став своєрідною адаптацією філармонії до викликів часу. Поступово частота випусків нових роликів і їхня якість зростали, глядацька аудиторія збільшувалась.

Протягом 2022 року Львівська філармонія провела три масштабні міжнародні фестивалі. В серпні відбувся традиційний Фестиваль давньої музики у Львові, що від 2022 року отримав статус міжнародного. Саме змішана форма проведення фестивалю (концерти можна було послухати в залі та одночасно вони транслювались на youtube-каналі Львівської філармонії) дала можливість значно збільшити аудиторію фестивалю та сприяла новим творчим контактам. У програмах фестивалю, з одного боку, традиційно широко представлена європейська музика від епохи Середньовіччя до високого бароко, з іншого, — від першого ж фестивалю наявний стійкий інтерес до української музичної давнини. Фестиваль 2022 року привернув увагу міжнародної музичної спільноти та отримав значну підтримку. Завдяки проєкту «Україна-2022. Музи не мовчать» вдалося встановити важливі творчі контакти з європейськими музикантами. Важливим підтвердженням кроскультурної та освітньої місії фестивалю став концерт-закриття за участі Оркестру барокової капели Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, польської клавесиністки Уршулі Ставіцької та знаного польського диригента Павла Осуховського, присвячений 180-річчю Львівської національної музичної академії ім. М. В. Лисенка.

Кераміка як позачасове наповнення простору: «Космічні риби» Петра Печорного

2024-12-26T10:48:30+02:00

Стаття присвячена аналізу серії керамічних скульптур Петра Печорного (нар. 1932), зокрема його творам під назвою «Космічні риби» (1980–2001), які є яскравим прикладом поєднання футуризму та глибокого символізму в українському сучасному мистецтві.

Автор досліджує концептуальні особливості творів, підкреслюючи їхню позачасову природу, яка дозволяє їм зберігати актуальність у будь-який історичний момент. Завдяки цьому твори виходять за часові рамки певної епохи, формують нове сприйняття мистецтва. Особлива увага приділяється здатності творів долати традиційні уявлення про форму та зміст, демонструвати, що мистецтво може існувати поза встановленими рамками, створюючи нові можливості для інтерпретації та взаємодії з глядачем. У цьому контексті твори стають не лише об’єктами естетичного задоволення, але й потужними інструментами переосмислення світу.

У статті висвітлюється важливість декоративних елементів, які надають кожній скульптурі унікальної символічної глибини та асоціативної багатозначності. Стаття аналізує закладені у твори метафори, які уособлюють зв’язок між людиною і всесвітом, а також досліджує взаємодію органічного і техногенного в художніх творах Печорного. Особливу увагу приділено актуальності робіт, які навіть через десятиліття підкреслюють здатність бути поза епохою і надавати нове трактування сучасним художнім концепціям.

Висвітлюється ідея, що «Космічні риби» є не лише художніми об’єктами, але й філософськими образами, які мистецькими засобами розкривають питання взаємодії людини з навколишнім світом. Твори Печорного стають важливим етапом у розвитку сучасної української кераміки, яка виходить за межі традиційних канонів, об’єднуючи різні художні концепції та стилі в єдине ціле, що здатне надихати та захоплювати в будь-яку епоху.